Що таке ступінь ризику?

Система перевірок базується на ризик-орієнтованому підході, який повинен відображати потенційну небезпеку та можливі негативні наслідки від діяльності підприємств для людини, суспільства та держави: «менше ризиків – менше контролю, більше ризиків – більше контролю».

З урахуванням значення прийнятного ризику всі підприємства, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний. 

З метою розподілу підприємств за ступенями ризку кожен контролюючий орган відповідно до встановленої методики визначає критерії, за якими буде оцінюватися ступінь ризику підприємств. Потім розроблені критерії затверджуються КМУ та розміщуються на офіційному веб-сайті відповідного контролюючого органу. Контролюючий орган не може застосовувати інші критерії при встановленні ступеня ризику підприємств, ніж ті, що затверджені КМУ.

Можлива ситуація, коли одне і те ж підприємство буде мати різні ступені ризику у різних сферах перевірок. Загалом такі критерії згідно з законодавством повинні враховувати:

  • кількість порушень вимог законодавства у відповідній сфері, виявлених контролюючим органом, за період не менш як 5 років;
  • випадки настання негативних наслідків від провадження підприємницької діяльності за період не менш як 5 років;
  • ступінь небезпеки і масштаб діяльності на основі її показників (характеристик) та факторів, що можуть призвести до настання негативних наслідків;
  • вид та сферу діяльності;
  • інші кількісні та якісні показники (характеристики) підприємницької діяльності у відповідній сфері, що вказують на можливість настання негативних наслідків.

На основі визначених критеріїв для всіх суб’єктів господарювання, що підлягають перевірці, вираховується ступінь ризику шляхом бального оцінювання за кожним показником: високий ризик (41 – 100 балів), середній (21 – 40), незначний ризик (0 – 20). Ризики настання негативних наслідків, критерії та періодичність здійснення перевірок відповідно до ступеня ризику визначаються за встановленою формою.

Визначений для суб’єкта господарювання ступінь ризику впливає на:

І ступінь ризику, і перелік питань для заходу державного нагляду (контролю) – це прозорі адміністративні інструменти, які захищають Вас від свавілля контролюючих органів у вигляді зайвих перевірок і зайвих дій інспекторів під час перевірок.

Згідно зі статтею 10 ЗУ про ДНК підприємець має право оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії контролюючих органів та інспекторів. Отже, у разі незгоди із призначеним ступенем ризику, ви можете оскаржити його до органу контролю або до суду.

  1. Конкретний критерій, за яким оцінюється ризик підприємства. Може стосуватися масштабу діяльності підприємства (наприклад, площа об’єкта), певного виду/підвиду діяльності, кількості порушень за певний період та інших аспектів діяльності.

  2. Показники, за якими може бути оцінений критерій ризику підприємства. Можуть бути легко оцінені підприємцем особисто (наприклад, до 300 м2 включно, від 300 до 2000 м2 включно і т.д.)

  3. Бали, що відповідають конкретному показнику критерія. Для того, щоб оцінити ступінь ризику, необхідно додати бали за всіма критеріями. Зверність увагу, що для різних критеріїв органом може застосовуватися різний підхід до підрахунку балів, про що робиться відповідна зноска:

  • - застосовується показник із найбільшою кількістю балів (у разі, якщо об’єкт може бути одночасно віднесено до двох або більше показників критерію);
  • - бали усіх показників в рамках одного критерію сумуються.

Якщо у певній сфері перевірок не затверджені критерії розподілу підприємств за ступенями ризику їхньої діяльності, періодичність проведення планових перевірок та перелік питань для їх здійснення, то такі підприємства вважаються суб'єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають перевіркам не частіше одного разу на 5 років.